Тему дублювання іноземних фільмів української мовою за останні декілька тижнів не обговорював, мабуть, тільки ледачий. В інформаційному просторі ця проблема упевнено посідає друге місце після політичних перипетій. Своє ставлення до кіно по-українськи уже висловили: а) Президент; б) політичні сили; в) кінопрокатники. Останні навіть щось схоже на страйк кінотеатрів провели, проте жодного резонансу ця подія не викликала.

Як бачимо, у цій всій історії відсутні голоси лише… мільйонів пересічних українців. Громадськість не артикулювала свого бачення і виглядає так, що прості люди байдуже ставляться до тріади «субтитрування - озвучування - дублювання».

Проте важко повірити, що наше суспільство – а чи на східних теренах держави, а чи на західних – є збентеженим перспективою повного переходу на дубляж іноземних фільмів українською мовою. Адже українську розуміють скрізь. Водночас три зацікавлені сторони (див. вище) продовжують „пудрити мізки” українцям, стверджуючи, що „з економічної точки зору дуже невигідно дублювати фільми українською мовою”, що „кіноіндустрію чекає колапс”, що „мешканці східних регіонів ніколи не підуть в кінотеатри на фільми, дубльовані українською мовою” і взагалі, „гламурний Депардьє стає кумедним, коли «проговорює» українською серйозні тексти»… Ну-ну.

Схоже, що на такі „аргументи” можуть „повестися” або національно і політично заангажовані особи або люди елементарно неграмотні, ті, які за стільки років так і не спромоглися опанувати державної мови. Втім, відкинемо вбік мотиваційну частину окремо взятих, так би мовити, індивідуумів, і подивимося в корінь проблеми. Чи дійсно все так „невигідно”, як нас переконують деякі прокатники та деякі політики?

Вислухаємо різні аргументи.

„Народ проти”

Твердження, досить поширене в середовищі певних політичних сил певного забарвлення. Прихильники цієї тези переконують наших громадян, що більшість глядачів не хоче ходити на фільми, дубльовані українською, і, зрозуміло, щонайперше це стосується Сходу і Півдня України. Утім, соціологічні опитування стверджують, що кількість антипатиків українського перекладу є невисокою. Згідно з результатами опитування, що його провела міжнародна компанія First Movies International, лише 11% громадян України виступають проти дублювання фільмів державною мовою (причому, підозрюю, що абсолютна більшість цієї категорії - проти дублювання суто російських фільмів), ще 16% до дубляжу ставляться швидше негативно, ніж позитивно. Разом виходить 27% - менше третини. А от ще більш свіжа статистика, яку нам надають уже вітчизняні експерти - Київський міжнародний інститут соціології. Відповідно до результатів опитування, проведеного ним, дубляж фільмів українською мовою заважає ходити до кінотеатрів... аж трьом відсоткам глядачів, повідомляє «Українська правда». Додам, що опитування проводилося 22-27 лютого, у ході дослідження було опитано 2038 респондентів віком від 18 років по всій Україні.

Виходить, що 3 відсотки „ущємльонних” російськомовних громадян, яким заважає відвідувати кіно український переклад, спричинять масові збитки вітчизняним компаніям кінопрокату? В це слабо віриться навіть непосвяченій особі. Крім того, не слід забувати, що найбільша частка касових зборів українського кінопрокату (50-60%) припадає на Київ, а не на міста Півдня і Сходу країни. Серед останніх лише на Донбасі та в Криму мова дубляжу реально впливає на відвідуваність. Столиця донецького краю, в свою чергу, приносить частку в ті ж самі 3 відсотки, Крим – і того менше. Так що хто би що не казав, а мова, якою подається іноземний фільм в кінотеатрах України, реально на показники прибутків чи збитків практично не впливає.

Щоправда, не забуваймо про те, що десятки компаній-дистриб’юторів завозять готові фільмокопії голлівудських фільмів з Росії і, замість того, щоб здійснювати дублювання і друк українською (і в такий спосіб розвивати місцеву інфраструктуру), годують усіх піар-казочкою про неготовність глядача до українського перекладу.

Для довідки: за рік в український прокат виходить близько 120 якісних голлівудських стрічок. Дублювання кожного, за даними kino-pereklad.org.ua, коштує 30-50 тисяч доларів. Щорічно через це українська кіноіндустрія втрачає мінімум 2 мільйони доларів, які залишаються в Росії. 

„Неякісний дубляж”

Окрім перелічених, противники дублювання кінопрокату наводили також той  аргумент, що український глядач не буде відвідувати  стрічки українською через низьку якість дубляжу.

У цьому аспекті показовою є думка журналіста „Вечерних вестей” Леоніда Хомякова, який у своїй статті „Очень страшное кино...” від 29 лютого 2008 року приділив увагу якості озвучки іноземних кінострічок. Журналіст зазначив, що у значній частині випадків актори, котрі озвучують стрічку, не можуть „вжитися” в образ героя, тому в результаті глядачі змушені спостерігати окремо сценки з фільму, а окремо – озвучку, бо „дубляж не попадает в такт, в характер героев, в саму атмосферу фильма”. 

Підбиваючи підсумок своєму журналістському спостереженню, пан Хомяков пропонує  пускати фільми з українським перекладом тільки тоді, коли останній «на голову» перевершить російського аналога. До речі, а які критерії „кращого перекладу”? Чому, за словами журналіста «ВВ», він має бути саме „на голову вищим” від російського аналога? Що це за комплекс меншовартості? Невже у нас є лише негативні приклади української озвучки фільмів? Як же тоді статистичні дані First Movies International, згідно з якими, наприклад, український дубляж фільму „Пірати Карибського моря 3”, позитивно оцінило аж 77% опитаних, тоді як російський – 68%? Ну, і хто тут „на голову сильніший”?

„Українська мова – це дорого!”

„Студии украинского дубляжа  буквально зашиваються от свалившихся на них заказов, они совершенно не подготовлены, вынуждены спешить, халтурить!” – так характеризує Леонід Хомяков підготовку українських студій запису до повного переходу на дубляж українською мовою. Висновок з цих рядків напрошується такий: на даному етапі журналіст вважає повний перехід на український кіно переклад недоцільним. Мовляв, студії не мають достатньо часу на якісну озвучку, а значить прокатникам треба шукати додаткові кошти, аби нормально організувати процес дублювання, а це своєю чергою –  збитки, які за нинішніх умов не зможуть покрити себе, і так далі в тому ж дусі.

Такої ж думки додержується й однин з організаторів страйку кінопрокатників генеральний директор ТОВ „Мультиплекс-Холдинг" Антон Пугач, який у інтерв’ю виданню „Дзеркало тижня” наголосив, що для дублювання усіх фільмів необхідно задіювати щотижня до 50 різних акторів, щомісяця – до 200. „Якщо сьогодні й існує така кількість професійних акторів, то постає питання, чи є у них на це час”, - каже пан Пугач. Що ж, ця думка є зрозумілою: час – це гроші, і аби у актора був час на переклад, треба знайти додаткові кошти, щоб якось зацікавити цю людину.

Про це генеральний директор „Мультиплекс-Холдинг", звичайно, відкритим текстом не заявляв, але думаюча людина все одно зрозуміла б, до чого справді він хилив. А щоб іще більше справити вплив на суспільну думку, Антон Пугач заявив, що у випадку повного переходу на український дубляж, вітчизняні кінотеатри будуть закупляти низькопробні російські кінострічки, які на українську мову буде дублювати... сама ж Росія! Мовляв, для останньої це буде вигідно, бо неякісний російський продукт за кордоном мало хто дивиться, а якщо припаде нагода масово „закинути” його в український кінопрокат, Росії буде вигідно самій взятися за переклад таких фільмів на українську мову. Щоправда, Пугач так і не пояснив, чому нашим вітчизняним кінотеатрам буде вигідно купляти російський непотріб. Але ж кожна людина, яка має здоровий глузд і хоч трохи розбирається в економіці пояснить, що попиту на такі фільми з боку українського глядача РЕАЛЬНО не буде! Отже, кінотеатри нестимуть вже РЕАЛЬНІ, а не віртуальні збитки, якими їх зараз так лякають кінопрокатники. І, певен, глядачу чи в Києві, чи в Харкові, чи в Дніпропетровську, чи навіть в Донецьку  буде набагато цікавіше сходити на світовий кінохіт, дубльований державною мовою, ніж на російський низькоякісний бойовик а-ля „Бригада”, також, до речі, дубльований (закон же все одно виконувати треба!) українською. Ну, і де ж логіка, пане Пугач?

До речі, офіційна статистика підтверджує, що дубльовані українською мовою фільми користуються популярністю серед глядачів і не загрожують кінотеатрам збитками. Для прикладу, касові збори за п’ятірку найбільш популярних фільмів лютого 2008 року перебільшують показники аналогічної категорії фільмів  лютого минулого року більше, ніж на 300 тисяч. Якщо брати в абсолютних цифрах, за результатами трьох тижнів лютого надходження від кінопрокату зросли на 22% - до 1 млн. 797 тис. дол., у порівнянні з тим же періодом минулого року.

Якщо брати конкретно столицю нашої країни (найвищий відсоток касових зборів у державі), то тут керівництво більшості кінотеатрів абсолютно не проти повного переходу на український дубляж. Так, за словами заступника директора кінотеатру „Київ” Ірини Шинкаренко, кількість відвідувачів за останні три тижні не зменшилася, прибутки від кіно показу – також. І взагалі, пані Ірина досить позитивно ставиться до ідеї переходу на українську мову дубляжу.

Якщо ініціатива керівника служби кінематографії  Міністерства культури і туризму Ганни Чміль про пільги компаніям, що випускають кінопрокат українською мовою, буде підтримана на законодавчому рівні, то випускати кіно з українським перекладом стане дуже прибутковою справою.

Шукай, кому вигідно

Факти, які ми навели, підтверджують, що збитків вітчизняний кінопрокат при переході на український переклад практично не зазнає. А всі ці „протестні акції” „висмоктані з пальця”, багато в чому просто надумані й штучно „роздуті”. Але чому ж, спитаєте ви, дистриб’ютори все таки вдаються до таких кроків?

Усе дуже просто. Значній частині кінопрокатників вигідніше просто купляти в Росії фільми, дубльовані російською мовою, а не витрачати кошти на пошук місця і акторів, що перекладали б стрічки з мови оригіналу на державну тут, у нас, в Україні. А щоб виправдати свої дії, вони підшукали ряд причин – мовляв, український переклад „ущємляєт права” російськомовного населення і нацменшин загалом (!), український переклад є неякісним, невигідним і т.д. І такі аргументи будуть сприйматися певною частиною населення, доки є в країні певні сили, які вміють спекулювати на мовному питанні і які зараз будь-що прагнуть повернути втрачену владу.

„Невигідна” українська мова