Націоналізм – це складова частина націонал-трудової ідеї. Націоналізм ґрунтується на усвідомленні вічного закону боротьби популяцій за виживання і народних почуттях, які цій боротьбі відповідають. Боротьба за виживання передбачає нарощування сили популяції, яку вона використовує в боротьбі за свою незалежність і життєвий простір проти інших популяцій. Народні почуття, які відповідають цій боротьбі, називаються національними любов'ю й ненавистю. Саме до цих простих почуттів звертається націоналізм і часто ототожнюється обивателями з одним з них, хоча виходить із обох одночасно. Почуття любові до свого народу є природним для кожної людини в здоровій народній спільноті. Любов до своєї нації підбурює людину до труда на її благо, яке відбивається згодом на ній самій. Але настільки ж природним є й почуття ненависті до ворогів Батьківщини, як внутрішніх, так і зовнішніх. Саме це почуття дозволяє народу і людині окремо відстояти свою незалежність від ворожих нападів. У націоналізмі ненависть до ворогів нації є зворотною стороною любові до націй. Дане правило є частиною людської сутності. Неможливо любити свою матір, і не ненавидіти тих, хто з неї знущається. Тільки той, хто пізнав любов, може дійсно щиро ненавидіти. Тому націоналізм будить ненависть винятково зі спонукань любові. З тих же спонукань, спрямованих на збереження й розвиток своєї популяції націоналізм будить у людині відчуття гордості за свій народ і його винятковість, бажання зберегти його від чужорідного пагубного впливу, почуття недовіри до чужинців, які природно відстоюють свої чужі інтереси. Почуття національної величі та месіанізму змушує людину боротися за життєвий простір свого народу і відправлятися на скорення світу. Таким чином, зважаючи на те, що боротьба націй за існування і почуття, які нею рухають, були завжди, теорія націоналізму є лише впорядкуванням і констатацією природних процесів, що б поставити їх на службу народу в сучасності.

Наразі перед нашим народом стоїть завдання здобути справжню свободу і незалежність. Тому будучи представниками національно-визвольного руху, ми боремося за чотири форми свободи, які дозволять українській нації пишатися собою. Ми боремося за свободи, які дозволять нашій нації жити і трудитися на своїй землі, залишаючись при цьому незалежною і вільною від пагубних чужорідних впливів. Іншими словами, ми боремося за:

• Свободу народної самооборони;
• Свободу народної економіки;
• Свободу національного права (правосуддя);
• Свободу національної культури.

Останнім часом поняття "свобода" стало об'єктом для всіляких зловживань. Зупинити потік маніпуляцій і обману стає можливим тільки тоді, коли ми зірвемо лицемірну маску демократії і остаточно з'ясуємо, що ж розуміють під свободою ті, хто використовує її величний заклик як прикриття для руйнації фундаменту, на якому будується природний порядок. Трактування "свободи" з позиції ліберального капіталізму стало приводом для розкладення національної ідентичності та народної культури. "Свобода" у нашім розумінні – це не "свобода від", а "свобода заради" - заради виживання і гармонійного розвитку нації. Цю мету переслідують усі наші зусилля, обґрунтування цьому може бути лише одне - ми хочемо стати господарями у власному будинку:

• Ми хочемо захищати себе самостійно, замість того щоб вступати у військово-політичні союзи (блоки) ліберально-капіталістичного світу.
• Ми хочемо встановити економічну систему господарювання, яка заслуговує називатися Народною економікою, систему господарювання, яка є нашим третім шляхом між людиноненависницькими, матеріалістичними і протиприродними системами ліберального капіталізму і комунізму. Ми хочемо спорудити економічну систему, яка перестане залежати від криз "світової економіки" і глобалізації.
• Ми хочемо відродити традиційну систему українського права, що відповідає почуттю справедливості нашого народу. Ми хочемо відродити систему права, яка виступить гарантом непорушності нашої Народної спільноти в сьогоденні й майбутньому, систему права, яка покладе кінець непроглядно-крутійській і бюрократично-продажній юстиції, а також її протиприродним конструкціям.
• Нарешті, ми хочемо, щоб наш народ почав знову співати свої власні пісні. Ми хочемо, щоб наш народ міг писати, розмовляти і думати своєю справжньою мовою. Ми хочемо, щоб наш народ знову став українським! Ми хочемо, щоб наша культура перестала бути жертовним ягням, яке лежить на вівтарі мультикультурної цивілізації, що знеособлює націю і людину. Ми розуміємо, що мультикультурне суспільство і його життєві підвалини є тою загниваючою злиденністю, якої ще не знала людська історія.

У своєму цілісному розумінні націоналізм:

• цілком орієнтується на націю;
• ставить націю на перше місце, пріоритетне стосовно всього іншого;
• виступає за власну, суверенну значимість націй, а також за її незаперечні життєві права.

Нація – це вольова Народна спільнота, що розглядає державу як свою владно-політичну організаційну форму. В умовах націонал-трудового порядку, нація виступатиме носієм державного суверенітету.

Тим самим, націоналізм – це політичний рух, що будить у кожному представнику народного організму:

• волю усвідомлювати й почувати себе складовою частиною цілісної нації;
• волю до створення держави, що поважає народне минуле;
• волю до створення держави, яка енергійно розв'язує проблеми сьогодення;
• волю до створення держави, яка забезпечить майбутнє виживання і подальший розвиток свого народу.

Природно, що такою державою може бути лише держава національна.